Музеї Харківщини

Дворічанський районний краєзнавчий музей

Дворічанський районний краєзнавчий музей  ::Музеї Харківщини

Контакти

Адреса  62702, Дворічанський р-н, смт. Дворічна, пров. Спортивний, 1 (мапа / прокласти маршрут)

Телефон (05750) 7-61-08

Електронна пошта 

Веб-сайт 

Керівник: Гудь Алла Григорівна

Відвідування

Час роботи Понеділок-Четвер 8:00-17:00, П'ятниця 8:00-16:00, перерва 12:00-13:00

Ціни Відвідування безкоштовне.

Анонси

Новини

дивитися всі новини...

Музей сьогодні


На сьогоднішній день наш музей - це осередок історичного та культурного надбання нашого краю. Основні напрямками роботи полягають у збиранні, вивченні та всебічному використанні музейних предметів.

На базі вже існуючої експозиції проводяться тематичні екскурсії,уроки пам’яті та інші заходи. Експозиція музею складається з трьох розділів : «Дореволюційне минуле Дворічанського району», «Розвиток району в радянський період», «Сучасна історія нашого краю».

В музеї організовуються тимчасові тематичні виставки, на яких використовуються фондові матеріали, а також приватні колекції мешканців Дворічанщини. Такі виставки монтуються як у приміщенні музею, так і за його межами. Відвідування в музеї за рік складає в середньому 6 тисяч відвідувачів. З кожним роком чисельність людей, які прагнуть більше дізнатися про історію рідного краю зростає.

Фондова збірка музею на сьогоднішній день становить 2865 одиниць основного фонду і 1712 одиниць науково-допоміжного фонду.

Історія музею


Ідея створення краєзнавчого музею на Дворічанщині з’явилася ще в 50-х роках минулого століття. Особливо гарячими прихильниками створення районного музею були ветерани Великої Вітчизняної війни. Однак музей так і не був створений. Однією з причин була відсутність приміщення , в якому могли б розмістити численні експонати. Лише в кінці 80-х років минулого століття ідею створення музею у нашому районі підтримала тодішній перший секретар райкому партії Людмила Михайлівна Пацан. Розпочалося будівництво спеціального приміщення для музею, яке закінчилося в 1991 році, але перші відвідувачі з’являться в музеї рік потому, адже продовжувалися роботи по художньому оформленню музею.

У цей період була створена спеціальна ініціативна група по створенню музею на чолі з головою районної Ради ветеранів війни і праці Діденко Василем Єгоровичем.

Час від часу відбувалися засідання ініціативної групи, на яких тривали дискусії щодо створення музейної експозиції, вислуховувалися різні пропозиції та нові ідеї. Кожен з членів ініціативної групи виконував спеціально доручену йому справу. Всіх членів групи об’єднувало не лише бажання якнайшвидше створити музей , а ще й їхнє захоплення історією рідного краю, а дехто навіть створив шкільні музеї. За допомогою цих людей музейне зібрання поповнилося чималим підбором матеріалів з історії нашого краю в різні часи його існування та експонатами.

Історія надходження в музей кожного експонату має свою легенду або просто цікаву історію. Приміром, майже кожного відвідувача музею цікавить питання щодо появи в музеї гармати. У 1990 році голова районної Ради ветеранів війни і праці майор запасу Діденко Василь Єгорович, голова Ради ветеранів 35-ї Гвардійської Стрілецької дивізії Харківського округу підполковник у відставці Олександр Іванович Шаповалов та директор музею на громадських засадах підполковник у відставці Іван Михайлович Тріщов написали листа Головнокомандуючому Сухопутними військами заступнику міністра Оборони СРСР генералу армії Герою Радянського Союзу Валентину Івановичу Варенникову , в якому відзначили про нехватку воєнної атрибутики часів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р. для більш поглибленого висвітлення цієї теми. Рівно через два місяці на ім’я Пацан Людмили Михайлівни надійшов лист від Валентина Івановича Варенникова, в якому було зазначено,що через всю важливість і актуальність військово – патріотичної роботи, яка проводиться даним музеєм, Міністерство оборони СРСР знайшло можливість виділити йому з Київського військового округу протитанкову гармату ЗИС-3, кулемет «Максим», пістолет-кулемет Шпагіна, частину кулемета Дєгтярьова та гвинтівку Мосіна зразка 1891-1930 р.р.

З перших днів свого існування музей працював на громадських засадах.
Та звісно, це особливо і не вплинуло на роботу музею безпосередньо з відвідувачами. Тут постійно готувалися і проводилися лекції та екскурсії різної тематики, які проводили екскурсоводи на громадських засадах. Вікторія Олексіївна Дворніченко відвідувачам розповідала про наш край у період феодалізму. Вчитель історії Дворічанської школи Перцухов Дмитро Микитович розповідав про наш край у період капіталізму. Про кооперативний рух та утворення колгоспів і радгоспів на Дворічанщині проводив лекції Овчаренко Михайло Олексійович .Часи Великої Вітчизняної війни 1941-1945р.р.висвітлювали у своїх лекціях Тріщов Іван Михайлович та Польовий Володимир Трохимович. Діденко Василь Єгорович проводив тематичні лекції про часи післявоєнного періоду та сучасності.

Однією з важливих подій у плані сприяння подальшого розвитку музейної справи на Дворічанщині стало переведення у 2000 році до розряду державних установ. Директором музею було призначено Тріщова Івана Михайловича. На цій посаді він працював до 2001 року. Взагалі Іван Михайлович пропрацював в музеї від початку його заснування.

Після надання музею статусу « державного» з’явилася можливість затвердити штат працівників, які отримуватимуть заробітну плату.

Окрім посади директора з’явилася посада зберігача фондів, а пізніше – молодшого наукового співробітника.

У цей час розпочалася реєстрація всіх музейних експонатів основного фонду.

З 2000 року також розпочалася інтенсивна методична допомога музею з боку Харківського історичного музею , яка триває й до сих пір.
У 2001 році Тріщов залишає посаду директора, а на цю посаду призначено Пашко Лідію Іванівну , яка також стояла у джерел створення музею. Вона була секретарем – діловодом ініціативної групи по створенню музею, вела протоколи засідань, приймала участь у зборі експонатів, а пізніше стала одним із співробітників музею. Після виходу Лідії Іванівни на заслужений відпочинок у 2006 році на цю посаду було призначено Слюсар Марину Юріївну, яка займала посаду зберігача фондів.
Вхід
Про проект